Радіаційна безпека - комплекс дій щодо забезпечення захисту людини та навколишнього середовища від шкідливого впливу іонізуючих випромінювань.
Іонізуюче випромінювання - енергія, що вивільняється атомами у формі електромагнітних хвиль (гама або рентгенівське випромінювання) або частинок (альфа або бета, нейтрони). Спонтанний розпад атомів називається радіоактивністю, а надлишок енергії, що виникає при цьому, є формою іонізуючого випромінювання.
Важливим завданням радіаційної безпеки є розробка методів оцінки та прогнозування радіаційної обстановки з метою забезпечення нормальних умов праці персоналу та життя населення, а також захисту об'єктів довкілля від впливу іонізуючих випромінювань під час використання атомної енергії.
Сюди входять:
- характеристика джерел випромінювання, які можуть впливати на персонал (і населення) за різних аспектів використання атомної енергії, на різних етапах технологічного процесу;
- дослідження змін рівнів іонізуючих випромінювань залежно від умов їх використання та режимів роботи:
* закономірності поширення радіоактивних речовин;
* характеру та масштабів їх впливу на персонал (населення) та об'єкти навколишнього середовища за нормальних умов роботи або виникнення аварійних ситуацій.
Ці дії потрібні для вибору засобів та методів індивідуального та групового захисту, оптимальних режимів праці, санітарно-пропускного режиму та інших дій щодо захисту від іонізуючих випромінювань при використанні гамма-дефектоскопічних або гамматерапевтичних установок, у яких використовуються закриті радіонуклідні джерела.
Радіаційна безпека на підприємстві.
На радиохимических производствах, в частности, на заводах по переработке отработанного ядерного топлива, наряду с измерением уровня гамма-излучения, большое внимание уделяется контролю радоактивного загрязнения поверхностей и воздуха рабочих помещений, окружающей территории, а также установлению мест утечки радиоактивных веществ из боксов и коммуникаций.
На ядерных реакторах в условиях нормальной эксплуатации ведущими радиационными факторами, влияющими на рабочих, внешнее гамма-излучение и нейтроны. В целях своевременного обнаружения утечки радиоактивных веществ из контуров реактора следует контролировать радиоактивность воздуха в рабочих помещениях и окружающей среде. Частота контроля того либо другого параметра радиационной обстановки зависит от режима работы компании.
Забезпечення радіаційної безпеки
Функціональними завданнями системи радіаційної безпеки є:
1) зниження рівня опромінення робітників та населення до регламентованих меж на основі комплексу проектних, технічних, медико-санітарних та організаційних заходів;
2) створення системи радіаційного контролю, що дозволяє оперативно реєструвати підвищення рівня опромінення робітників та забруднення об'єктів довкілля, вживати заходів щодо нормалізації радіаційної обстановки.
До технічних дій належать: створення пересувних або стаціонарних захисних огорож, автоматизація та механізація технологічних процесів, очищення повітря ( в кімнатах) від радіоактивних речовин на викиді та інше
Медико-санітарні заходи включають встановлення санітарно-захисних зон, організацію примусового санітарно-пропускного режиму, встановлення переліку засобів індивідуального та групового захисту, здійснення контролю за станом здоров'я персоналу з урахуванням характеру радіаційного впливу.
До організаційних дій відноситься, в першу чергу, забезпечення при роботі в умовах підвищеного рівня іонізуючих випромінювань режиму праці, що виключає опромінення персоналу вище за допустимі межі.
Ефективний комплекс дій, спрямованих на зниження рівня опромінення, залежить від типу та призначення радіаційної чи атомно-енергетичної установки, характеру технологічного процесу з переробки чи одержання радіоактивних речовин.
Працюючи із закритими радіоактивними джерелами досить обмежитися створенням захисту лише від зовнішніх потоків випромінювання.
В інших випадках на радіоактивних виробництвах, при переробці радіоактивних відходів необхідно передбачити заходи щодо виключення поширення радіоактивних речовин у навколишнє середовище та попадання їх в організм людини.
Радіоактивне зараження – забруднення, радіоактивними речовинами, місцевості та об'єктів, що знаходяться на ній.
Радіоактивне зараження відбувається шляхом:
- випадання радіоактивних речовин із хмари ядерного вибуху та наведеної радіації, обумовленої утворенням радіоактивних ізотопів у навколишньому середовищі під впливом миттєвого нейтронного та гамма-випромінювань ядерного вибуху;
- вражає людей і тварин головним чином в результаті зовнішнього гамма-і (меншою мірою) бета-опромінення, а також внаслідок внутрішнього опромінення (в основному альфа-активними нуклідами) при попаданні радіоізотопів в організм з повітрям, водою та їжею.
- техногенних аваріях (витіканнях при перевезенні та зберіганні радіоактивних відходів, витоках з ядерних реакторів, випадкових втратах промислових та медичних радіоджерел та інше) внаслідок розсіювання радіоактивних речовин; Характер зараження місцевості залежить від типу аварії.
Основні забруднюючі радіоактивні елементи:
Америций-241: період напіврозпаду приблизно дорівнює 433 року.
Кобальт-60: період напіврозпаду приблизно дорівнює 53 року.
Цезій-137: період напіврозпаду – 30 років. Один із головних компонентів радіоактивного забруднення біосфери. Викид Цезій-137 у навколишнє середовище відбувається переважно внаслідок аварій на підприємствах атомної енергетики та випробувань ядерної зброї.
Стронцій-90: період напіврозпаду приблизно 288 років. У довкілля Стронцій-90 потрапляє переважно при викидах з АЕС та ядерних вибухів. Вкрай небезпечний. Відкладається в основному в кісткових тканинах (кістках).
Йод-131: є бета- та гамма-радіоактивним, період напіврозпаду близько 8 діб. У зв'язку з бета-розпадом, Йод-131 викликає мутації та загибель клітин, в які він проник, а також оточуючих тканин на глибину кількох міліметрів. Концентрується переважно у щитовидній залозі.
Радіоактивний пил – невеликі частинки пилу, на які налипли радіоактивні речовини, які іонізують повітря навколо себе, у них менша здатність у великі частки злипатися та осідати. Вони довше тримаються у повітрі, краще вдихаються, а коли вже на альвеоли легень сідають, там і лишаються.
Чим небезпечний радіоактивний пил?
Вплив радіації на людину називають опроміненням. Основу цієї дії становить передача енергії радіації клітинам організму. Опромінення може спричинити порушення обміну речовин, лейкоз та злоякісні пухлини, інфекційні ускладнення, променеве безпліддя, променевий опік, променеву хворобу, променеву катаракту.
Засоби захисту від радіоактивного пилу:
Важливим завданням KyivZIZ стала розробка оцінки небезпеки та забезпечення безпеки для людей під час зіткнення з радіаційним пилом. Основне завдання мінімізувати попадання радіоактивного пилу у легені людини.
1. Захист особи та органів дихання:
Перевага у застосуванні повнолицевих масок (серія 6000) або напівмасок (серія 6000, 6500QL, 7500 або HF-800) у комплекті із закритими окулярами.
Рекомендується використовувати напівмаски 3М серії HF-800, які мають кнопку перевірки герметичності: забезпечує підвищену впевненість користувача в тому, що напівмаска одягнена правильно. Герметичність перевіряється одним дотиком.
Маски та напівмаски використовуються зі змінними фільтрами для захисту від пилу та аерозолів, клас захисту Р3. Найбільш підходящі 3М фільтра 6035 (або D9035 для напівмасок HF-800).
Також можна використовувати респіратори із класом захисту FFP2 та FFP3.
2. Захист тіла.
Для захисту від радіоактивного пилу використовуються одноразові або багаторазові комбінезони з проклеєними швами.
3. Захист рук.
Перевага надається нітриловим рукавичкам, які стійкіші, але можна використовувати і латексні.
Після використання рукавички можна дезактивувати (видалити радіоактивні забруднення з поверхні) водою або рідиною та повторно використовувати рукавички.
4. Захист ніг.
Ефективний захист це бахіли, але можна використовувати і ПВХ чоботи, які легко чистити.
